Венера в ультрафіолетовому світлі
Після зйомки кількох планет вирішив перейти до серйозніших експериментів — фотозйомки Венери в ультрафіолетовому світлі. Це напрям особливо цікавий, адже у видимому діапазоні поверхня та хмари Венери виглядають доволі нудно — планета постає як яскравий однотонний диск або серп без деталей. А от в ультрафіолеті відкриваються хмарні структури верхніх шарів атмосфери, які неможливо побачити за звичайних умов.
Період спостережень припав на серпень — жовтень 2020 року. У цей час Венера мала ранкову видимість, тому вся зйомка проводилася вранці, коли повітря ще більш-менш стабільне, а Сонце не встигло піднятися і «збити» контраст. З місцем зйомки я особливо не морочився — усе відбувалося прямо у дворі, на тому самому місці, де зазвичай смажаться шашлики. Щоб не тягати далеко телескоп і все обладнання.
Для роботи я використовував той самий сетап, що й для інших планет: телескоп SkyWatcher BKP 750/150 на моторизованій монтировці EQ3-2, камеру QHY5III178m і колесо фільтрів ZWO EFW Mini. Керування здійснювалося з ноутбука/планшета Lenovo MIIX 320-10ICR. Все як зазвичай, тому не буду тут акцентувати на цьому увагу.
Але для УФ-зйомки довелося доукомплектувати сетап спеціальними фільтрами. Важливо розуміти, що звичайна астрокамера «бачить» не лише видиме світло, а й широкий діапазон ближнього інфрачервоного, а частково — ультрафіолет. Без фільтрів сигнал буде «розмазаний», і жодної структури на диску Венери не вийде.
Щоб зафіксувати саме ультрафіолетове світло, потрібен фільтр, який пропускає діапазон, де хмари Венери проявляють максимальний контраст. Професійні УФ-фільтри коштують дорого, і витрачати купу грошей заради однієї-двох зйомок було недоцільно. Тому я шукав більш бюджетне рішення.
У магазинах ліхтариків я знайшов світлофільтр ZWB2. Він розроблений для УФ-ліхтарів і пропускає діапазон приблизно 320–390 нм — саме там, де хмари Венери найконтрастніші. Однак ZWB2 пропускає не лише УФ, а й інфрачервоне світло. Використовувати його окремо для астрофотографії не можна, інакше матриця «з’їсть» зайве з ІЧ, і зображення втратить контраст. Рішення виявилося простим: до фільтра ZWB2 я докупив GSO IR-cut, який блокує інфрачервоний діапазон. Вставивши їх в одну оправу, я отримав «чистий» ультрафіолетовий сигнал. У парі ці фільтри дають саме той діапазон, де структура хмар Венери видно найкраще.
Зйомка лише в УФ-діапазоні дає контрастне, але чорно-біле зображення. Щоб отримати кольорову картинку, потрібні сигнали й з інших каналів. Для цього я використовував:
У результаті кожна зйомка включала три окремі канали, які потім поєднувалися під час обробки. Так виходить кольорове зображення Венери, де ультрафіолетовий канал підкреслює хмарну структуру, інфрачервоний — деталі атмосфери, а червоний канал додає природний відтінок.
Було проведено чотири основні сесії зйомки: 29.08.2020, 20.09.2020, 28.09.2020 та 20.10.2020. Дати я спеціально не підбирав — знімав зранку, іноді перед роботою, коли Венера знаходилася достатньо високо над горизонтом, а атмосферні спотворення ще не встигали сильно впливати на картинку.
29 серпня 2020 — перше фото Венери в ультрафіолеті. Уже на цьому знімку проявилися легкі хмарні структури, які неможливо помітити неозброєним оком. Це підтвердило, що весь сетап працює правильно, а фільтри підібрані вірно.
| Дата | 29-08-2020 |
| Час | 5:07 |
| Елонгація | -45°02’ |
| Фаза | 58.2% |
| Діаметр | 20.04” |
| Висота | 29°1’ |
20 вересня 2020 — Венера помітно зменшилася в кутовому розмірі, збільшилася фаза, і на диску стало видно більше деталей хмарного покриву. Це пов’язано з її рухом по орбіті: у міру віддалення від Землі кутовий діаметр зменшується, а видима освітлена частина зростає.
| Дата | 20-09-2020 |
| Час | 4:55 |
| Елонгація | -42°16’ |
| Фаза | 67.5% |
| Діаметр | 16.75” |
| Висота | 22°1’ |
28 вересня 2020 — Венера зменшилася лише трохи порівняно з попереднім знімком, оскільки між спостереженнями пройшло всього кілька днів.
| Дата | 28-09-2020 |
| Час | 5:23 |
| Елонгація | -40°57’ |
| Фаза | 70.6% |
| Діаметр | 15.85” |
| Висота | 24°3’ |
20 жовтня 2020 — на останньому фото Венера вже помітно зменшилася в розмірі, але видима частина поверхні збільшилася. Хмарні структури зазнали відчутних змін, і на зображенні планета виглядає більш помаранчевою, ніж блакитною, як на попередніх фото.
| Дата | 20-10-2020 |
| Час | 6:38 |
| Елонгація | -36°46’ |
| Фаза | 77.9% |
| Діаметр | 13.91” |
| Висота | 27°28’ |
На отриманих фотографіях добре помітна динаміка хмарного покриву Венери: зміни яскравості та структури хмар верхніх шарів, які особливо чітко проявляються в ультрафіолетовому діапазоні. Це робить зйомку не лише красивою, але й науково цікавою, адже навіть аматорські спостереження дозволяють простежити поведінку атмосфери планети в різні періоди.
Звісно, хотілося б мати довшу серію фотографій. Але умови видимості Венери поступово погіршувалися: планета ставала дедалі ближчою до Сонця і все нижче над горизонтом. Це ускладнювало пошук і спостереження, а також обмежувало якість зйомки. При малій висоті над горизонтом уже не скрізь можна встановити телескоп, а ранкові зйомки на холоді — ще те задоволення.
Попри все, я задоволений результатом. Вдалося вичавити максимум із наявного обладнання й показати, як ультрафіолетова зйомка дозволяє спостерігати динаміку хмар Венери, її фазу та зміни кутового розміру. Навіть такий аматорський експеримент дозволяє поглянути на планету інакше та отримати унікальні візуальні дані.
