Венера
Навесні 2020 року склалися чудові умови для спостереження Венери. У цей період вона перебувала на вечірньому небі й була добре видима одразу після заходу Сонця. Планета сяяла як найяскравіша «зірка» на заході, привертаючи увагу навіть тих, хто далекий від астрономії. Її блиск був по-справжньому заворожливим, і вона домінувала на вечірньому небосхилі.
Венера — друга планета від Сонця і найближча до Землі за розмірами та масою. Вона трохи менша за нашу планету (діаметр ≈ 12 104 км) і часто називається «сестрою Землі». Атмосфера Венери надзвичайно щільна й складається переважно з вуглекислого газу, через що на її поверхні панує потужний парниковий ефект: температура досягає +460…+470 °C. Поверхня повністю прихована під шаром хмар сірчаної кислоти, тому в видимому світлі розглянути деталі її поверхні неможливо.
Венера обертається навколо Сонця за 224,7 земних діб, а її орбіта розташована ближче до світила, ніж земна. Тому Венера ніколи не віддаляється далеко від Сонця — її неможливо спостерігати опівночі, вона завжди видима лише поблизу горизонту на вечірньому або ранковому небі. Максимальне кутове віддалення від Сонця (елонгація) становить близько 47–48°. Саме в цей час умови для спостережень є найсприятливішими.
Знайти Венеру на небі дуже легко: вона виглядає як найяскравіша біла «зірка». Її неможливо сплутати з жодним іншим об’єктом. Іноді Венеру можна помітити навіть удень, якщо знати її точне положення та якщо небо достатньо прозоре.
Періоди видимості Венери залежать від її положення відносно Землі та Сонця. Існує чотири основні конфігурації: нижнє сполучення, ранкова видимість, верхнє сполучення та вечірня видимість. Від цього залежить, де й коли найкраще шукати планету.
Нижнє сполучення. Короткий період, коли Венера проходить між Землею та Сонцем. У цей час вона майже не видима, оскільки губиться в сонячному сяйві. Іноді можливе рідкісне явище — транзит Венери по диску Сонця, але він трапляється лише кілька разів на століття (останній був у 2012 році, наступний — у 2117-му).
Ранкова видимість. Після нижнього сполучення Венера з’являється на сході перед сходом Сонця й стає «ранковою зіркою». У цей час її найкраще спостерігати наприкінці літа або восени (для Північної півкулі), коли вона підіймається достатньо високо над горизонтом і видима задовго до світанку. Спочатку Венера виглядає великою та у формі серпа, а згодом, у міру віддалення від Землі, її диск стає меншим і більш округлим. Навесні ранкова видимість гірша: планета підіймається невисоко й швидко зникає в сонячних променях.
Верхнє сполучення. Венера опиняється за Сонцем відносно Землі й перебуває на максимальній відстані від нас. У цей період вона повністю прихована сонячним світлом і недоступна для спостережень. Верхнє сполучення триває кілька тижнів, після чого починається вечірня видимість.
Вечірня видимість. Венера спостерігається на західному небі одразу після заходу Сонця та стає «вечірньою зіркою». На початку періоду вона ще далека від Землі й виглядає як маленький круглий диск. З часом, наближаючись до Землі, вона збільшується в розмірах і перетворюється на тонкий серп, який особливо ефектно виглядає в телескоп. Найкращі умови для мешканців Північної півкулі припадають на весну та початок літа: планета підіймається високо й довго залишається на небі після заходу Сонця. Восени вечірня Венера видима гірше, оскільки перебуває низько й швидко заходить.
Під час спостережень Венера ніколи не виглядає повністю освітленою, як Місяць у повню. Її диск завжди має фазу — від майже повного, але маленького круга, коли планета розташована далі від Сонця, до тонкого, але великого серпа в моменти найбільшого зближення із Землею. Це одне з найнаочніших проявів руху планет. Фази Венери можна помітити навіть у невелику підзорну трубу або бінокль на штативі, а в телескоп вони виглядають особливо вражаюче. Саме тому багато аматорів астрономії починають свої перші спостереження планет саме з Венери. Для мене вона стала першою планетою, яку я побачив у справжній телескоп.
Спостереження Венери навесні 2020 року
Для спостережень використовувався телескоп Sky-Watcher BKR 750/150 з моторизованим монтуванням EQ3-2 та окуляром Celestron X-Cel LX 5 мм, що забезпечував збільшення близько 150x. Цього було більш ніж достатньо, щоб розглянути фази Венери. Її видимий діаметр у той період помітно зростав із кожним днем — починаючи приблизно з 27 кутових секунд на початку серії спостережень.
Спостереження проводилися просто у дворі, що було зручно, адже не потрібно далеко переносити всю техніку. Наявність поруч будинків або дерев не надто заважала, оскільки планета мала досить високе положення над горизонтом, і спостерігати її було зручно практично з будь-якого місця.
Окрім візуальних спостережень, проводилася астрофотозйомка за допомогою дзеркального фотоапарата Canon EOS 550D. Для збільшення фокусної відстані використовувалася лінза Барлоу 2x та додаткове подовжувальне кільце. Це кільце, а точніше набір кілець для макрозйомки, дозволяло додатково збільшити фокусну відстань у поєднанні з лінзою Барлоу, тим самим отримати більше збільшення під час зйомки.
Нижче наведено фотографії Венери, зроблені в різні дні весни 2020 року. Фотографій насправді було більше, але я вибрав лише ті, що вийшли найкраще та були зняті в однаковому масштабі.
На першому знімку Венера постає як яскравий півмісяць, що нагадує мініатюрний Місяць у першій чверті. Фаза близько 44%, діаметр — 27". У цей момент планета ще відносно далека, але вже впевнено демонструє серпоподібну форму — класичне видовище для телескопа навесні 2020 року.
| Дата | 05-04-2020 |
| Час | 18:17 |
| Елонгація | 45.5° |
| Фаза | 44.2% |
| Діаметр | 27.0” |
| Висота | 45.1° |
Фото вийшло досить чітким, особливо з урахуванням моєї техніки та зйомки через окуляр. Для таких умов — цілком гідний результат.
Через тиждень серп став помітно тоншим (фаза ~40%), а диск зріс до 30". Різниця вже була відчутною — Венера наближалася, і це одразу впадало в очі під час порівняння знімків.
| Дата | 12-04-2020 |
| Час | 18:53 |
| Елонгація | 44.6° |
| Фаза | 39.6% |
| Діаметр | 29.6” |
| Висота | 45.6° |
Сфотографувати Венеру через окуляр на телефон — майже нереально, якість буде дуже низькою. Тому я використовував дзеркальну камеру + Барлоу + подовжувальні кільця. До речі, помаранчевий фільтр №21 дуже допоміг: він знижував яскравість і покращував контраст серпа на тлі неба.
Ще через кілька днів — фаза вже 35%, діаметр 32". Серп став витонченішим, а освітлена частина — вже явно меншою за половину. Того вечора Венера перебувала досить високо, що забезпечило хороші умови для зйомки.
| Дата | 18-04-2020 |
| Час | 18:28 |
| Елонгація | 43.2° |
| Фаза | 35.2% |
| Діаметр | 32.2” |
| Висота | 49.6° |
Наприкінці квітня фаза знизилася до 31%, а видимий розмір зріс до 35". Венера вже явно «худне» в освітленості, зате стає більшою — це один із найкрасивіших етапів її вечірньої видимості.
| Дата | 23-04-2020 |
| Час | 20:02 |
| Елонгація | 41.6° |
| Фаза | 31.2% |
| Діаметр | 34.7” |
| Висота | 33.7° |
29 квітня — фаза лише 26%, діаметр уже 38". Серп виглядає дедалі витягнутішим і тоншим. У телескоп це видовище заворожує: планета ніби тане на очах, але водночас зростає в розмірах.
| Дата | 29-04-2020 |
| Час | 19:58 |
| Елонгація | 39.0° |
| Фаза | 26.1% |
| Діаметр | 38.1” |
| Висота | 33.0° |
Початок травня — фаза 17%, діаметр зріс до 45". Тепер серп займає помітну частину поля зору окуляра. Венера дуже швидко наближається до Землі, і це видно навіть без вимірювань.
| Дата | 09-05-2020 |
| Час | 20:28 |
| Елонгація | 32.3° |
| Фаза | 16.8% |
| Діаметр | 44.7” |
| Висота | 23.9° |
Середина травня — фаза вже лише 10%, діаметр майже 50". Дуже тонкий серп, але величезний за планетарними мірками. У цей період Венера була особливо ефектною в телескоп — яскрава, контрастна, з чіткими ріжками.
| Дата | 16-05-2020 |
| Час | 20:02 |
| Елонгація | 25.6° |
| Фаза | 10.1% |
| Діаметр | 49.8” |
| Висота | 23.3° |
24 травня — фаза лише 3,6 %, діаметр уже 55". Це один із найтонших серпів, які мені доводилося спостерігати. Водночас планета досягла майже максимального видимого розміру за весь період вечірньої видимості.
| Дата | 24-05-2020 |
| Час | 20:24 |
| Елонгація | 15.5° |
| Фаза | 3.6% |
| Діаметр | 54.9” |
| Висота | 12.4° |
На жаль, Венера перебувала дуже низько над горизонтом (усього 12,4°), і якість фото постраждала: атмосфера за такої малої висоти вносить сильні спотворення та турбулентність — зображення «кипить» і розмивається. Подальші спостереження ставали вкрай складними через близькість до Сонця: вже за тиждень, 3 червня 2020 року, Венера пройшла нижнє сполучення й зникла в сонячних променях, завершивши свою вечірню видимість на найближчі місяці.
Астрофотографія Венери: поради та висновки
Практика показала, що дзеркальний фотоапарат підходить для зйомки планет лише на початковому етапі — як хороший старт для аматора. Набагато ефективніше використовувати спеціалізовані астрокамери, особливо монохромні з високим квантовим виходом. Під час зйомки Венери надзвичайно важливий набір світлофільтрів: ультрафіолетовий (UV) дозволяє розгледіти структуру хмар в атмосфері планети, а повноцінне кольорове зображення складається з кількох кадрів, зроблених через різні фільтри. Цікаво, що саме монохромна камера дає змогу отримати яскраве й детальне кольорове фото Венери, тоді як звичайна кольорова камера або фотоапарат показує планету в блідих, майже сірих тонах через особливості відбиття її світла.
Згодом я продовжив подібні спостереження вже в період ранкової видимості Венери — наприкінці літа та восени того ж року. Це дало змогу порівняти вечірні й ранкові фази, відкрити для себе нові нюанси в поведінці планети та отримати ще більш вражаючі знімки хмарних деталей в UV-діапазоні.
