Персеїди 2021
Через рік після вдалого виїзду за місто на так звану «Зоряну Галявину» для спостереження Персеїд, я вирішив повторити цей досвід. Тоді все пройшло чудово: море зірок, відносна тиша і безліч метеорів. Та й сама вечірня поїздка на велосипеді виявилася дуже приємною. Умови в 2021 році обіцяли бути не гіршими...
Цього разу я також прихопив із собою техніку для зйомки. Але замість компактної Sony DSC RX-100 я взяв дзеркальний фотоапарат Canon EOS 550D з китовим об’єктивом 18–55 мм. Було цікаво порівняти результати і подивитися, як Canon впорається з нічним небом тут.
Ще по дорозі, коли я їхав на велосипеді, вдалося помітити кілька метеорів — це здорово піднімало настрій. Коли ж приїхав на місце, шоу розгорнулося в усій красі. Як і минулого разу, активність була нерівномірною, з періодичними сплесками та перервами.
На «Зоряну Галявину» я дістався до моменту заходу Місяця, її фаза була невеликою. Ось перший знімок: вид гарний, але тонкі хмари трохи посилювали засвічення від найближчих селищ, як і минулого року. На небі помітні Юпітер і Сатурн, які тепер розташовані значно далі один від одного. Цього разу я вирішив зняти синій ліхтарик, спрямований у небо. Вийшло не так ефектно, як минулого разу з лазером і велосипедом, але теж цікаво.
За час спостережень — приблизно півтори години — вдалося побачити близько 50–60 метеорів різної яскравості, я точно не рахував. З них близько п’яти помітив ще по дорозі, а на самій галявині — десяток яскравих, включно з трьома дуже яскравими. Загалом результат виявився схожим на торішній.
Ось ще один знімок зоряного неба. Звісно, без елементів пейзажу фотографії здаються менш виразними, але навіть силуетти дерев у темряві додають атмосферності.
Багато кадрів я не робив. Загалом результат непоганий, хоча Sony дає більш насичену картинку. Але в Canon є важлива перевага — можливість тривалої серійної зйомки, що значно зручніше. Як показала практика, для якісного результату потрібно робити хоча б 50 кадрів зоряного неба для подальшого складання в Sequator.
Ще один цікавий кадр — вже з іншої ділянки неба, без Чумацького Шляху, але з Великою Ведмедицею. І зовсім несподівано під час зйомки там пролетів дуже яскравий і повільний метеор, що розсипався іскрами. Це виглядало настільки незвично, що я спочатку подумав про феєрверк. На щастя, він потрапив у кадр! Поєднати знімки так, щоб зберегти слід метеора, виявилося непросто, але результат вийшов ефектним: метеор буквально «проколов» ручку ковша Великої Ведмедиці.
При спробі вивчити траєкторію польоту виявилося, що вона вказує на сузір’я Козерога, а не на Персея. Це означає, що даний об’єкт не належить до потоку Персеїд. Його зовнішній вигляд також свідчить про це: повільний, червоно-помаранчевий, з іскрами та фрагментацією. Найімовірніше, це був метеор із потоку альфа-Козерожих (α-Capricornids). Цей потік активний з 3 липня по 15 серпня (пік 30 липня) і відомий тим, що виробляє небагато, але яскраві й повільні боліди, які нерідко розпадаються на іскри. Саме таке видовище й вдалося зафіксувати на фото.
Ближче до першої години ночі пора було вирушати додому — попереду залишалося майже 20 кілометрів шляху. По дорозі я ненадовго зупинився біля шосе в районі Таромського. Але, на жаль, небо там виявилося куди менш вражаючим: всього за кілька кілометрів від Зоряної Галявини засвічення від ліхтарів уже сильно заважало спостереженням. Це ще раз підтвердило, що обране місце було дійсно вдалим: тихо, темно і з чудовим оглядом.
На жаль, це спостереження стало останнім на «Зоряній Галявині». У наступні роки Персеїди я спостерігав уже в інших умовах:
- 2022 — спостереження з дому (повний місяць)
- 2023 — галявина в селищі Ясний
- 2024 — з дому
- 2025 — з дому (Місяць у великій фазі)
Але саме тут, на галявині, враження були найсильнішими. Хай іноді ставало трохи тривожно — адже навколо поле, тиша і ні душі, — зате відчуття масштабу неба і близькості космосу було просто неймовірним!
