Сріблясті хмари

Сріблясті хмари — це рідкісні утворення в мезосфері, на висоті від 75 до 95 км над поверхнею Землі. Вони розташовані на межі космосу і складаються з найдрібніших крижаних кристалів розміром близько 0,3 мкм, які формуються навколо частинок метеорного пилу або інших ядер конденсації. Я неодноразово чув про них, але раніше спостерігати не доводилося. Зазвичай їх можна побачити в період літнього сонцестояння, але для наших широт це хоч і не найрідкісніше, але й не щоденне явище.

Хмари на заході завжди прикрашають небо, інколи створюючи вражаючі картини заходу сонця. Але сріблясті хмари — це щось особливе, їх неможливо сплутати з будь-якими іншими. Вони виглядають як тонкі хвилясті структури з сріблясто-блакитним або білим сяйвом, що нагадує морозні візерунки на склі, і можуть набувати форм волокон, смуг, хвиль чи вихорів. На відміну від звичайних хмар, вони на тлі темного неба здаються такими, що світяться зсередини, а ближче до горизонту набувають жовтуватого чи золотавого відтінку. Це виглядає справді чарівно. Вони дуже тонкі, і крізь них легко просвічують зорі.

Це явище привертає увагу не лише любителів природи, а й учених, оскільки може слугувати індикатором глобальних змін в атмосфері. Деякі пов’язують їх появу з вулканічною активністю чи лісовими пожежами, але основна гіпотеза — вплив клімату: зростання концентрації метану та парникових газів посилює конденсацію водяної пари в мезосфері. Останніми десятиліттями сріблясті хмари спостерігаються частіше, що може вказувати на глобальне потепління, яке парадоксальним чином охолоджує верхні шари атмосфери.

Останніми роками сріблясті хмари помічали в різних регіонах України, що робить їх актуальною темою для місцевих спостережень. Я вперше побачив їх у Дніпрі в 2020 році — вони виглядали приголомшливо, але тоді я не фотографував. Рік потому вони знову з’явилися, і я вирішив, що обов’язково потрібно їх зафіксувати. Зробити хороші фото у дворі чи на районі було неможливо — заважали дерева й будівлі, а для нормального спостереження потрібен був чистий горизонт у північно-східній частині неба. Я обрав відповідне місце — урочище Крючки в західній частині міста Дніпро, у лісовій зоні.

Туди можна було дістатися на велосипеді — приблизно п’ять кілометрів, їхати хвилин 20. Тому, коли я ще на досить світлому небі помітив загадкові сяючі волокна, швидко схопив фотоапарат зі штативом і вирушив на місце. Спостереження проводилися не в глибині балки, а нагорі — звідти відкривався чудовий краєвид на потрібну частину неба.

Ось кілька фотографій, зроблених 29 червня 2021 року. На них добре видно яскраві блискучі нитки сріблястих хмар із характерним блакитно-перламутровим сяйвом — вони різко контрастують зі звичайними хмарами, які виглядають повністю чорними. Сріблясті хмари не темніють на тлі зорі, а світяться яскраво, що робить їх легко відрізними.

Вони відбивають сонячне світло навіть після заходу, коли нижні шари атмосфери вже в тіні. Видимі лише в сутінках, коли Сонце опускається на 6–16° нижче горизонту. Сріблясті хмари слугують природним індикатором змін у верхній атмосфері та кліматі Землі. Їхня частота й яскравість можуть сигналізувати про посилення парникового ефекту, який охолоджує мезосферу.

Через кілька днів сріблясті хмари знову з’явилися на горизонті, і я знову поїхав в урочище Крючки, щоб зробити фото. Цього разу вони також були видимі разом із темними звичайними хмарами, і в такій комбінації створювали незвичайну картину, що нагадувала яскравий сяючий очей із темними віями. Це особливо добре було помітно на самому початку, поки я ще їхав на велосипеді. Але така картина зберігалася й надалі.

Місце спостереження виявилося чудовим, за винятком неймовірної кількості комарів. У ті роки їх і так було багато, а тут ніякі засоби від них взагалі не допомагали.

У ті ж періоди 2021 року сріблясті хмари спостерігали й в інших регіонах України, а потужні спалахи наприкінці червня — на початку липня фіксували по всій Європі. Останніми десятиліттями через клімат, зростання метану та водяної пари, а інколи й вплив запусків ракет, їх іноді «зсуває» південніше, і на широтах 45–50° бувають аномально активні сезони. 2021-й якраз виявився одним із таких яскравих і активних років для наших широт. Із зроблених фотографій я зібрав таймлапс, який передає динаміку руху сріблястих хмар 29 червня 2021 року приблизно за 10 хвилин.