Об’єкти глибокого космосу
Об’єкти глибокого космосу — це туманності, зоряні скупчення, галактики та інші цікаві утворення, які розташовані дуже далеко за межами нашої Сонячної системи. Зазвичай вони надто тьмяні, щоб їх можна було легко побачити неозброєним оком, але на фотографіях із хорошою технікою вони розкриваються в усій красі.
Цієї зими я вирішив повернутися до зйомки об’єктів глибокого космосу через свій телескоп Sky-Watcher BK 150/750 на моторизованій монтуванні EQ3-2. Це заняття вимагає серйозного підходу та величезного терпіння. Особливо коли працюєш на сильному морозі: до телескопа не можна торкатися голими руками навіть на секунду, а за кілька годин усе обладнання вкривається кристалами льоду. Але чисте зимове небо зазвичай буває саме в такі морозяні ночі. І коли вдається отримати якісний результат — усі незручності того варті.
Щоб отримати хороше фото об’єкта глибокого космосу, недостатньо просто під’єднати камеру до телескопа й зробити один кадр із великою витримкою. Зазвичай знімають десятки, а то й сотні окремих кадрів із великою витримкою, і в сумі витримка може досягати кількох годин. Потім усі ці кадри складають і обробляють у спеціальних астрономічних програмах. Лише після такої роботи з’являється нормальна картинка з деталями — вдається витягнути слабке світло від далеких об’єктів. Тому зйомка одного об’єкта часто займає весь вечір або навіть цілу ніч — усе залежить від того, наскільки він тьмяний і складний.
Але, на жаль, моторизована монтування телескопа EQ3-2 не дуже призначена для астрофото об’єктів глибокого космосу. Точність ходу цієї монтування залишає бажати кращого, і отримати достатню кількість кадрів — дуже проблематично. Через це витримки можна робити не більше 30 секунд, і то багато кадрів виявляються непридатними, відбраковується приблизно 25–50% кадрів на 30-секундній витримці.
Усі фотографії в цій статті зроблені дзеркальною камерою Canon EOS 550D.
M45 — Розсіяне зоряне скупчення «Плеяди»
Плеяди — мабуть, найвідоміше й найяскравіше зоряне скупчення на нашому небі. Воно завжди привертає увагу, і його легко знайти навіть у місті, попри засвічення. Неозброєним оком видно 6–7 яскравих зірок, які утворюють маленький ковшик. Плеяди розташовані в сузір’ї Тельця. Кутовий розмір скупчення досить великий — приблизно 1,8–2°, а відстань до нього близько 440–445 світлових років.
Загалом у Плеядах більше тисячі зірок, але більшість із них надто слабкі, щоб їх побачити без телескопа. Скупчення дуже молоде за космічними мірками — йому приблизно 100–125 мільйонів років. Найцікавіше — Плеяди огорнуті ніжною блакитнуватою відбитною туманністю. Вона досить слабка, її не видно в телескоп, але на фотографіях вона проявляється дуже красиво: тонкі пилові хмари відбивають світло яскравих гарячих біло-блакитних зірок.
10 лютого 2026 року, 148 кадрів по 30 сек, ISO 1600.
Плеяди завжди виглядають приголомшливо, незалежно від того, в які інструменти їх спостерігати. Для спостереження краще використовувати невеликі збільшення, не більше 30×, оскільки скупчення досить велике. Ну а на фото вони вийшли взагалі чудовими, тієї ночі було дуже гарне чисте небо, без сильного міського засвічення, що дало змогу отримати хороше фото.
M44 — Розсіяне зоряне скупчення «Ясла»
Ясла — це розсіяне зоряне скупчення, також відоме як Вулик або Бджолиний рій, розташоване в сузір’ї Рака. Це одне з найближчих до нас скупчень — відстань до нього становить близько 577 світлових років, а кутовий розмір на небі досить великий — приблизно 1,5°.
Ясла не такі яскраві, як Плеяди, і в очі не кидаються, особливо в міських умовах. Знайти їх на небі складніше, тим більше що сузір’я Рак не вирізняється яскравими зірками. На хорошому небі вони видно як туманну хмару, але в будь-який бінокль чи телескоп розсипаються на безліч зірок. Яскравість найбільш яскравих зірок становить близько 6m, тому для неозброєного ока вони на межі видимості. Скупченню близько 600 мільйонів років, і в ньому налічується понад 1000 зірок. У давнину його спостерігали ще Аристотель і Птолемей, а назва «Ясла» пов’язана з тим, що воно виглядає як годівниця для ослів у міфах про Діоніса.
19 лютого 2026 року, 15 кадрів по 30 сек, ISO 800.
Оскільки скупчення велике, для його спостереження також краще використовувати невеликі збільшення, не більше 30×, і бажано окуляри з широким полем зору. На жаль, фото вийшло не таким хорошим, як хотілося б, тому що незабаром небо почало затягуватися тонкими хмарами, тож мені не вдалося зробити достатньої кількості кадрів. Тим не менш, навіть на цьому знімку можна розгледіти щільне скупчення зірок, що нагадує рій бджіл, — звідси й альтернативна назва.
M81, M82 — Галактики у сузір’ї Великої Ведмедиці
M81 та M82 — одна з найгарніших і найвідоміших пар галактик на північному небі. Вони розташовані в сузір’ї Великої Ведмедиці та знаходяться на відстані приблизно 12 мільйонів світлових років від нас. Обидві галактики входять до групи M81 — невеликого скупчення галактик, гравітаційно пов’язаних між собою.
M81, також відома як «Галактика Боде», — це велика спіральна галактика з яскравим компактним ядром і добре вираженими спіральними рукавами. За розмірами та структурою вона трохи схожа на наш Чумацький Шлях. Її кутовий розмір становить близько 21×10 кутових хвилин, а видима зоряна величина — приблизно 6,9m, що робить її однією з найяскравіших галактик на небі.
M82, яку часто називають «Галактикою Сигара», сильно відрізняється за зовнішнім виглядом. Це галактика з активним зореутворенням — так звана starburst-галактика. Через гравітаційну взаємодію з M81 у ній відбуваються інтенсивні процеси народження зірок. На фотографіях добре помітна її витягнута форма та темні пилові смуги, що перетинають яскраву центральну частину. Кутовий розмір M82 — близько 9×4 кутових хвилин, а видима зоряна величина — приблизно 8,4m.
21 лютого 2026 року, 303 кадри по 30 сек, ISO 1600.
Ці галактики невидимі неозброєним оком, і навіть у телескоп знайти їх виявилося не так просто. Поруч немає яскравих зоряних орієнтирів, тому довелося трохи повозитися з пошуком. Але коли вони все ж потрапили в поле зору окуляра, їх важко було не помітити. M81 виглядає як м’яке овальне сяйво з яскравим центром, а M82 — як тонка витягнута смужка світла з неоднорідною структурою. При збільшенні близько 30× обидві галактики одночасно вміщаються в одному полі зору телескопа.
Продовження буде...