Комета C/2022 E3 (ZTF)

Комета C/2022 E3 (ZTF), яку часто називають «зеленою кометою», стала однією з найпомітніших астрономічних подій початку 2023 року. Її відкрили 2 березня 2022 року за допомогою широкоугольної камери Zwicky Transient Facility (ZTF) в обсерваторії Паломар, Каліфорнія. Це довгоперіодична комета з Хмари Оорта: востаннє вона відвідувала околиці Сонця приблизно 50 тисяч років тому. Саме тому її повернення викликало такий інтерес у астрономів-аматорів і професіоналів по всьому світу. Комета завдячує своїй назві характерному зеленому свіченню коми — воно виникає через флуоресценцію молекул двоатомного вуглецю C₂ та диціану C₂N₂.

Перигелій — найближча точка до Сонця — був пройдений 12 січня 2023 року на відстані 1,11 а.о. (приблизно 166 млн км). Коли стало відомо, що комета вдало пройшла зближення з Сонцем і стала доступною для спостережень, я, звісно ж, вирішив спробувати її зафіксувати. За прогнозами, наприкінці січня вона мала досягти блиску близько +5–6^m. Це вже межа видимості неозброєним оком на тёмному заміському небі, хоча в міських умовах вона залишалася на межі можливостей. На відміну від дуже яскравої комети C/2020 F3 (NEOWISE) влітку 2020 року, C/2022 E3 (ZTF) виглядала радше як розмите зеленувате плямко, а не як яскрава «зірка з хвостом». Комети взагалі відрізняються від точкових зірок: їхнє світло розподілене по великій площі, тому без оптики чи хоча б бінокля їх помітити набагато складніше.

Незважаючи на достатню яскравість, для детального спостереження та фотографування цієї комети все ж потрібен був телескоп. Для цієї мети я використав свій рефлектор Ньютона SkyWatcher BKP 150/750 на моторизованій монтуванні EQ3-2 у парі з дзеркальною камерою Canon EOS 550D. Крім того, я вирішив зняти комету й звичайними об’єктивами — Canon EF-S 18–55 мм та «п’ятдесяткою» 50 мм f/1.8, щоб скласти більш повну картину того, як вона виглядає при різному масштабі.

Спостереження та зйомка проходили 25–26 січня 2023 року в Дніпрі. Погода несподівано подарувала два ясні вечори поспіль — рідкість для січня. Місяць був у фазі зростаючого місяця (~20%) і до моменту зйомок уже сховався за горизонтом, зовсім не заважаючи спостереженням. Положення комети також виявилося дуже вдалим: вона перебувала на півночі, достатньо високо над горизонтом і була доступна всю ніч. Близькість до північного полюса позитивно позначилася й на роботі монтування EQ3-2 — у приполярних областях неба помилки ведення помітно менші, що дозволяє використовувати довші витримки та отримувати менший відсоток бракованих кадрів.

Перше фото зроблено просто у дворі, на об’єктив 18–55 мм зі штатива. Цікаво було зафіксувати комету на зоряному небі над лісом. Вона вийшла маленькою зеленуватою плямкою серед безлічі зірок. Комета перебувала в сузір’ї Малої Ведмедиці, праворуч від ковша. Але так просто її не знайти — тому натисніть на , щоб побачити мітки.

А ось кадр з об’єктивом 50 мм. Тут уже чітко видно ковш Малої Ведмедиці крупним планом у центрі кадру, а комета розташувалася правіше від нього. На цьому знімку вже вгадується невеликий хвіст, спрямований у бік від ковша. Різниця з широкоугольним кадром не дуже велика, але хвостик усе ж помітніший.

І нарешті — головне фото через телескоп. Тут комета розкрилася в усій красі: яскрава зелена кома і одразу кілька хвостів. При наближенні до Сонця лід у ядрі комети переходить у газоподібний стан, вивільняючи гази та пил, які формують кому — оболонку навколо ядра — і хвости. Найпомітніший — широкий пиловий хвіст, далі тягнеться тонкий і довгий іонний хвіст, а в нижній частині ледь вгадується ще один, так званий антихвіст — цікавий оптичний ефект, особливо добре помітний у ті дні, коли Земля проходила через площину орбіти комети.

Проте зйомка комети через телескоп виявилася справою непростою — причому найскладніше було навіть не саме знімання (яке відбувалося на морозі досить довго), а обробка отриманого матеріалу. Щоб отримати пристойний результат, довелося зняти серію з 60 кадрів по 30 секунд — це майже пів години безперервної роботи. За цей час комета помітно змістилася серед зірок, причому рухалася досить швидко — порядка 3-7 кутових хвилин на годину. Якщо просто скласти кадри по зірках як зазвичай, комета перетвориться на розмазану смугу. Тому обробка йшла в два етапи: спочатку складання по зірках, потім складання по кометі (щоб зберегти чіткість її деталей), а потім два проміжні результати акуратно суміщалися.

Незважаючи на всі труднощі, знімок вийшов вдалим — особливо якщо врахувати, що це була моя перша серйозна спроба сфотографувати комету через телескоп. І особливо приємно усвідомлювати, що мені вдалося впіймати цю рідкісну гостю. Загалом, варто уважніше стежити за прогнозами комет: такі комети з’являються несподівано і, як не дивно, не так уже й рідко.

Комета C/2022 E3 (ZTF)

Див. також: